Якщо коротко: середня електрична тепла підлога в українській квартирі “з’їдає” від 150 до 400 кВт·год на місяць взимку, залежно від площі та режиму роботи. Але це дуже усереднено, бо на цифру впливає купа факторів — від типу кабелю до того, чи стоїть у вас терморегулятор з програмуванням чи звичайний механічний.
Давайте розберемось детальніше, бо “приблизно 300 кВт·год” мало кому допоможе порахувати власний рахунок за світло.
Від чого залежить споживання
Головний параметр — потужність системи на квадратний метр. Для електричних кабельних підлог це зазвичай 100–150 Вт/м², для матів під плитку — трохи менше, 130–160 Вт/м², для інфрачервоних плівкових підлог — 130–220 Вт/м² залежно від виробника.
Але тут важливий нюанс: заявлена потужність — це не те, скільки підлога споживає постійно. Терморегулятор вмикає і вимикає нагрів, підтримуючи задану температуру. Тому реальне споживання зазвичай в 2-3 рази нижче за номінальну потужність, якщо приміщення нормально утеплене.
Ще впливають:
- площа обігріву (не плутати з площею кімнати — під меблями підлогу зазвичай не кладуть);
- бажана температура в приміщенні;
- якість утеплення підложки під кабелем — якщо теплоізоляції немає, частина тепла йде вниз, у перекриття, і це просто витрачена електроенергія;
- температура за вікном і взагалі пора року;
- чи це основне опалення чи додатковий підігрів (наприклад, тільки у ванній).
Приклад розрахунку для однієї кімнати
Візьмемо ванну кімнату 5 м², де тепла підлога — не основне опалення, а комфортний підігрів кахлю. Потужність системи — 150 Вт/м², укладено на всю площу.
Номінальна потужність: 5 м² × 150 Вт = 750 Вт, тобто 0,75 кВт.
Якщо підлога працювала б без перерв цілодобово — це 0,75 × 24 = 18 кВт·год на добу, і за місяць вийшло б аж 540 кВт·год. Звучить страшно, правда?
Але на практиці терморегулятор тримає температуру, скажімо, 28°C, і після прогріву підлога вмикається лише періодично — приблизно на 30-40% часу в холодну пору і менше влітку (хоча влітку її часто взагалі вимикають). Реальне споживання виходить в районі 5-7 кВт·год на добу, тобто 150-210 кВт·год на місяць за активного використання взимку.
Якщо ж підлогу вмикають не постійно, а тільки вранці на годину-дві перед душем — витрати падають в рази, до 20-40 кВт·год на місяць.
А якщо підлога — основне опалення
Тут цифри інші, бо система працює довше і покриває всю площу кімнати чи навіть квартири.
Для приміщення 15 м² з утепленою підлогою (утеплювач, фольгований підклад — все як треба) і кабельною системою 150 Вт/м²:
Номінальна потужність — 2,25 кВт. За холодну добу, коли підлога працює приблизно половину часу для підтримки 22-23°C, витрата складе близько 27 кВт·год на добу. За місяць це вже 800+ кВт·год лише для однієї кімнати.
Ось чому електричну тепла підлогу як єдине джерело опалення в Україні рідко ставлять на всю квартиру — надто дорого виходить при наших тарифах. Найчастіше її роблять локальним рішенням: у ванній, на кухні, іноді в коридорі, а основне опалення залишають на газовому котлі чи центральному опаленні.
Різниця між типами теплої підлоги
Кабельна тепла підлога — найпоширеніший варіант, працює стабільно, споживання рахується найлегше через відому потужність кабелю.
Мати нагрівальні — по суті той же кабель, тільки вже закріплений на сітці. Споживання приблизно таке саме, як у звичайного кабелю тієї ж потужності.
Інфрачервона плівкова підлога — тут цікавіше. Вона нагріває не повітря напряму, а поверхні в кімнаті через інфрачервоне випромінювання, тому суб’єктивно тепліше при тій же витраті електроенергії. На практиці економія може складати 10-20% порівняно з кабельною системою в аналогічних умовах, хоча виробники іноді обіцяють і більше.
Водяна тепла підлога електроенергію як таку не споживає — там працює насос циркуляції, і це копійки, буквально кілька кВт·год на місяць. Але вона потребує джерела тепла — котла, і от його споживання (газу, електрики, якщо котел електричний) вже зовсім інша розмова.
Скільки це коштує в грошах
При тарифі, скажімо, 4,32 грн за кВт·год (стандартний тариф без пільгової зони), місячне споживання 200 кВт·год для теплої підлоги у ванній і на кухні обійдеться приблизно у 864 грн.
Якщо ж у вас багатозонний лічильник і вдається переносити роботу підлоги на нічний тариф (він зазвичай в 1,5-2 рази дешевший), можна суттєво заощадити. Багато сучасних терморегуляторів мають функцію програмування саме під це — підлога прогрівається вночі, а вдень тільки підтримує температуру з мінімальними витратами.
Як зменшити споживання без втрати комфорту
Найбільший вплив на рахунок дає утеплення. Якщо укладати кабель прямо на бетонну плиту без теплоізоляційної підкладки, до 30-40% тепла просто йде вниз, у перекриття чи землю (якщо це перший поверх). Пінополістирольна підкладка з фольгою вирішує цю проблему майже повністю.
Програмований терморегулятор економить більше, ніж здається на перший погляд. Замість того щоб тримати постійно 24°C, можна виставити зниження температури вночі до 18-19°C і підйом вранці до комфортних значень — це реальна економія 15-25% без відчутної втрати комфорту.
Датчик температури підлоги (а не повітря) теж грає роль. Якщо регулятор орієнтується на температуру повітря в кімнаті, він може довше тримати підлогу гарячою навіть коли покриття вже прогрілось достатньо.
Ще один момент — тип покриття зверху. Керамічна плитка добре проводить тепло, тому з нею система працює ефективніше. Ламінат чи паркет — гірші провідники, підлозі потрібно більше часу і енергії, щоб прогріти приміщення через таке покриття.
І банальне — не варто вмикати теплу підлогу на максимум “про запас”. Оптимальна температура для комфорту зазвичай 26-28°C для підлоги у ванній і 22-24°C для житлових кімнат. Кожен зайвий градус — це додаткові відсотки до рахунку.
Підсумок
Точну цифру споживання без розрахунку під конкретне приміщення назвати складно — забагато змінних. Але орієнтир такий: локальний підігрів у ванній чи на кухні площею 4-6 м² з’їдає 50-200 кВт·год на місяць залежно від інтенсивності використання, а тепла підлога як основне опалення кімнати 15-20 м² може виходити на 500-900 кВт·год щомісяця в холодний сезон. Головні важелі економії — це утеплення підкладки, розумний терморегулятор з програмуванням і адекватна температура без зайвого перегріву. З цими трьома пунктами реальне споживання завжди виявляється нижчим за розрахунки “по номіналу”.